Сьогоднішній ранок я зустрічаю на балконі своєю квартири .
Своє дитинство я провела також в квартирі , жодного разу не сумніваючись , в абсолютній перевазі висотного будинку .
Можливо , нам пощастило з сусідами , можливо , це дух маленького містечка , але знайти допомогу у будь-яких соціальних задачах було легко .
З переїздом до великого міста , я дізналась , що можна жити , не знаючи власних сусідів .
Навіть більше - анонімність мешканця міста - мільйонника є очевидним плюсом .
Проте екологія столиці нагадує , що заміське проживання має свої переваги .
Особливо , в часи карантину закортіло мати кілька метрів землі , де можна походити босоніж .
З плюсів квартири для мене є доступність транспорту і інфраструктрури , легший спосіб добиратись до друзів , розваг , освіти .
Натомість треба іти на компроміси з сусідами , управління місцем власного життя стає полем для теорії ігр з багатьма учасниками .
В приватному будинку - навпаки : твоя автономність - твоя відповідальність .
За це отримуєш більший простір , свіже повітря .
Добре , коли можна комбінувати варіанти проживання .
