- А ви послухайте , як він нині по обіді Євангеліє буде читати на латині !
І українською від знає , і грецькою знає ...
А Петруха , Петруха ! - згадав , нарешті , дякон .
- Ну , тепер він почешеться !
Прикусить язика !
Буде пам'ятати кузькіну мать !
Тепер вже не запитає : чому ?
От насправді дока на доку наскочив !
Ха-ха-ха !
Дьякон весело і голосно розміявсь .
Після того як лист до Петра був написаний , він повеселішав і заспокоївся .
Усвідомлення виконаного батьківського обов'язку і віра в силу письма повернули до нього і його смішливість і доброзичливість .
- Петро у перекладі означає камінь - говорив він , підходячи до свого дому .
- Мій же Петро не камінь , а ганчірка .
Гадюка на нього насіла , а він з нею няньчиться , спихнути її не може .
Тьфу !
Є ж , прости господи , такі жінки !
А !
Де ж у неї стид ?
Насіла на хлопця , прилипла та й тримає коло спідниці ... до блазнів її на пасіку !
