Дуже круто коли в тебе є люди , яким ти можеш зателефонувати і сказати - завтра в мене !
І ви й справді збираєтесь .
Замовляєте три великі піци - бо ж голодні капець з дороги , ще до того скупляєте пів сільпошки фруктів , сиру , морепродуктів .
А ввечкрі йдете на прогулянку старим містом .
Мало людей .
свіжа прохолода .
стара бруківка місцями нагадує місто лева .
але ні- ми у Кам'янці - Подільському .
Так так це там де замок , я теж все життя асоціювала його лише з цією спорудою .
Але коли гуляєш з місцевими - які звичайно й поводять тебе і хащами і районами куди ніколи тебе не заведе гід , то проникаєшся цими людьми , архітектурою міста і справді розумієш в чому сенс такої кам'яної назви .
Старе місто стоїть на великому кам'яному острові , який навколо омиває Стрій .
Місцеві " заброшки " то взагалі окремі витвори мистецтва , з каменю звісно ж .
Місто більше запам'яталось в день , а вночі відчулась його атмосфера .
Вогні , багато вогнів , лебеді чорні та білі на озерці , замок підсвічуваний білим кольором , раніше був червоний - змінили .
Також ввечері менше людей , хоча й вдень не Київ )
Наступного дня ми зайшли всередину фортеці .
Чесно - сказати вся краса замку безкоштовна , краєвиди її різних частин можна побачити й зовні .
Всередину йти варто за підйомами по башнях , фото з совою , інсталяціями тюремних камер та булочкою з цукром ( вона того не коштує , з корицею в нас в столовці смачніше 😉 )
Але все ж , нафотографувались , нагулялись , наговорились і роз'їхались )
В моєму випадку ще й автобус з речами в Вінниці чуть не загубила , але то вже мої штуки ( ніколи не запам'ятовую навіть кольору автобу у в якому їхала - не уважна до деталей ?
Можливо )
Наше життя - не не те , що ми прожили , а те , що ми запа'ятали .
колись я таке прочитала і то правда , в мене так і є .
Моє життя це мішечок з камінням з кожного нового місця і подією пов'язаною з ним , з людьми , мої емоції в певні такі яскраві , позитивні і недуже шматочки моєї пам'яті .
Ці три дня теж залишаться одним із шматочків пазлу мого життя .
Тому , що було класно , було емоційно .
Якщо згадати мої 2 курси університету , то ці шматочки пазлу - це переїзд і перші дні гуртожитку , перший батл на танцях , перше свято з командою , містер фсп в клубі , Маші др - коли не було ключів , могилянський бал та міс факультету .
Ось , саме так я їх колись і згадуватиму .
Висновок - більше зважуватись на поїздки та інші двіжухи , адже ми не запам'ятовуємо сірі буденні речі - а отже й за життя не матимемо що згадати .
