Вони сиділи на пляжі .
Він і вона .
Їхнє волосся зовсім побіліло чи то від сонця чи таки від часу чи від всього разом .
Він бігав купатися , то пірнав , то випливав .
Потім ніжився на призахідному сонці біля неї .
Вона ж вкуталась покривалом , що не закривало хіба лише руки .
І обличчя .
Плетиво часу лежало на тому обличчі цупкою вуаллю .
Вона соромливо всміхалась .
Йому .
- Пішли купатися , - так юно , по-хлопчачому підморгнув він .
- Та я .
Я просто тут посиджу , - вона втиснулась в покривало ще більше .
- Чого ?
Пішли , вода ж тепла , - він всміхався поораним зморшками обличчя .
- Вірю , - сказала вона , - я просто ... стара для такого дуже , - вона опустила очі .
- І я старий , але поки з тобою , я молодший від всіх на світі .
І ти молода .
Хай навіть тільки для мене .
Вона таки пішла купатись .
Вже потім , з ним за руку .
І молодшої пари я там не бачила .
Хай навіть їм і глибоко за
