Цих слів Маргарита не стерпіла і заплакала знову .
Потім , витерши очі , вона скрикнула :
- Жахливі слова !
Жахливі слова !
Він майстер , месер , я вас попереджаю про це .
Вилікуйте його , він вартий цього .
- Ви знаєте , з ким ви зараз говорите , - запитав у того , що прийшов , Воланд , - у кого ви перебуваєте ?
- Знаю , - відповів майстер , - моїм сусідом в психлікарні був цей хлопчик , Іван Бездомний .
Він розказав мені про вас .
- Як же , як же , - відгукнувся Воланд , - я мав задоволення зустрітись з цією молодою людиною на Патріарших ставках .
Він чуть мене самого не звів з розуму , доказуючи мені , що мене нема !
А ви вірите , що це дійсно я ?
- Доводиться вірити , - сказав той , що прийшов , - але , звичайно , більш спокійно було б вважати вас плодом галюцинації .
Вибачте мене , - схаменувшись добавив майстер .
- Ну , що ж , якщо спокійніше , то вважайте , - ввічливо відповів Воланд .
