Розліпивги повіки , Га-Ноцрі поглянув вниз .
Його очі , зазвичай ясні , тепер були мутноватими .
– Га-Ноцрі ! – сказав палач .
Га-Ноцрі поворохнув зпухшими вустами і відізвався хриплим розбійницьким голосом :
– Що тобі треба ?
Навіщо підійшов до мене ?
– Пий ! – сказав палач , і просякнута водою губка на кінці списи піднялась до вуст Ієшуа .
Радість проблиснула у того в очах , він припав до губки і з жадібністю почав вбирати вологу .
З сусіднього стовба донісся голос Дісмаса :
– Несправедливість !
Я такий же розбійник , як і він .
Дісмас напружився , але поворухнутись не зміг , його руки в трьох місцях на перекладині тримали мотузкові кільца .
Він втягнув живіт , нігтями вчепився в кінці перекладин , голову тримав обернену до стовба Ієшуа , злоба палала в очах Дісмаса .
Пилова хмара накрила майданчик , сильно стемніло .
Коли пил розвіявся , кентурион крикнув :
– Мовчати на дугому стовбі !
