Ден Аріелі в книжці " Чесна правда про нечестність " описує різні ситуації коли люди обманюють інших і насамперед себе .
В розділі Шахрайство як інфекція він описує експерименти , які він ставив над студентами курсу поведінкової економіки .
Отже , правила буди наступні :
Студенти отримували 20 завдань на множення матриць .
Час був обмежений .
З задачами давався конверт з 10 $ та відповідями .
Студенти розв'язували задачі .
Потім діставали віддповіді , рахували правильний результат та брали з конверту відповідну суму грошей .
1 .
Перший експеримент був контрольний .
Студенти підходили до організатора і він перевіряв кількість правильних задач і грошей , що залишились у конверті .
Результат : в середньому розв'язували 7 задач з 20 .
2 .
Другий експеримент давав вільну можливість шахрайства .
Ніхто не перевіряв кількість грошей у конверті і задачі .
Відповідно середня кількість " розв'язаних " задач зросла до 12 , величина шахрайства - 5 .
3 .
В третьому експерименті додали приклад поведінки .
Після початку роботи через 60 сек один з учасників ( підставна особа ) піднімається , і каже - я все розв’язав , що мені робити ?
Організатор відповідає , що , потрібно взяти грошей відповідно до кількості правильних відповідей .
Після короткої паузи учасник каже - все вірно , забирає всі гроші з конверту каже бай -бай і йде .
Результат : середня кількість розв'язаних задач зросла до 15 , величина шахрайства 8 .
4 .
Провокаційне питання .
В цьому експерименті учасник ( підставна особа ) запитав у організатора : відповідно до цих правил я можу просто сказати , що розв'язав всі задачі , взяти гроші і піти ?
Організатор відповідає : " Ви можете робити як захочете " .
Таким чином , всі інші учасники проінформовані про таку можливість , однак середня кількість задач у цьому експерименті дорівнювала 10 , величина шахрайства всього 3 .
5 .
Чужинець .
Експерименти проводились у Університеті Карнегі - Меллон .
Його вічний ворог і суперник Університет Пітсбурга .
В цьому експерименті всі повторювалось як у пункті 3 , але учасник - підставна особа був одягнутий у светр з емблемою Університету Пітсбурга . ( слід зазначити , що у 3 експерименті учасник був у нейтральній одежі , що робило його " своїм " , оскільки всі присутні були студентами одного університету )
Результат - найнижчий рівень шахрайства - 9 задач , 2 дописано .
Висновки .
Шахрайство заразне як інфекційна хвороба .
Якщо представник нашої соціальної групи обманює , нам легше обманювати також ( всі так роблять ) .
Інформація про можливість шахрайства і спостереження його на прикладі дає різний ефект .
Якщо обманює представник “ ворожої ” групи , виправдати обман важче ( ми не такі як він ) .
Люди дуже гнучко змінюють границі допустимої поведінки в залежності від соціальних норм .
Особливо важлива щоденна практика і приклад публічних людей - моральних авторитетів , політиків , зірок .
