Приблизно через п'ять хвилин буфетник був перев'язаний марлею , дізнався , що найкращими спеціалістами з питань хвороби печінки вважаються професори Бернадський та Кузьмін , спитав , хто ближче , засвітився від радощів , коли дізнався , що Кузьмін живе практично через двір в маленькому особнячку .
Приміщення було старовинне , але досить , досить затишне .
Запам'яталося буфетнику , що першою на очі йому потрапила старенька нянька , котра хотіла взяти в нього капелюха , але оскільки капелюха в нього не було , то нянька , жуючи порожнім ротом , кудись пішла .
замість неї біля дзеркала опинилася та , здається , під якоюсь аркою , жінка середнього віку і відразу ж сказала , що можна записатися лише на дев'ятнадцяте , не раніше .
Буфетник одразу зметикував , у чому спасіння .
Зазирнув згасаючим поглядом за арку , де в якихось передпокоях очикували три чоловіки , він прошепотів :
