Це було в травні .
У листопаді холодний , невидмий незнайомець , якого лікарі назвали пневмонією , переслідував колонію , торкаючись когось тут і там своїми крижаними пальцями .
На східній стороні цей розбійник сміливо крокував , побиваючи своїх жертв балами , але його ступні повільно просувалися по лабіринту вузьких і зарослих мохом " місць " .
Містер Пневмонія був не з тих , кого можна було назвати благородним старим джентельменом .
Маленька жінка , послаблена каліфорнійськими вітрами , наврядче б змогла стати справедливим суперником страждаючому від задишки дурнику з кровавими руками .
Але він убив Джонсі ; майже не рухаючись , на своєму пофарбованому залізному ліжку , дивлячись крізь вікна в Німецькому стилі на голу стіну сусідньго цегляного будинку .
Одного ранку зайнятий лікар запросив С'ю до коридору кудлатою , сивою бровою .
