Знайомство з установами художнього профілю я почала з Національного художнього музею України .
Фейсбук сторінка активно знайомить свою аудиторію з його проектами .
Лише за час самоізоляції NAMU було проведено онлайн - проект “ Травень Кричевського " , редизайн меценатської програми “ Леви музею ” , флешмоб # myworkplaceisart , який залучив художників показати свої майстерні в період карантину .
Окрім того , NAMU активно співпрацює з іншими інституціями художнього профілю ( наприклад , участь у проекті “ Музей на карантині ” від PinchukArtCentre , допомога з розробкою уроків мистецтва для Всеукраїнська школи онлайн та участь у всесвітньому фестивалі MuseumWeek ) .
Помітним є прагнення до створення та залучення сучасних форматів діалогу між установою та відвідувачами ( про що свідчить минулорічний ребрендинг музею та активна діяльність інституції в онлайн - просторі ) .
З інтерв’ю Оксани Баршинової ( заступниці генерального директора з експозиційно - виставкової діяльності ) дізналась , що наразі музей займається оновленням веб -сайту з ціллю зробити його максимально зручним .
Сьогодні головним вектором розвитку музею є створення філії сучасного мистецтва , тобто простору , що дозволить глядачам краще ознайомитись з колекцією NAMU .
Наступним пунктом плану був Музей мистецтв Богдана і Варвари Ханенків .
Музей пропонує віртуальний тур , що складається з двох частин : прогулянки експозиціями історичного дому Ханенків ( можливість ознайомитись з європейським мистецтвом 14 - 19 століть , ранньовізантійськими іконами 6 - 7 століть , мистецтвом Давнього світу ) та прогулянкою домом Сахновських ( де знаходиться мистецтво Китаю , Японії , Монголії , Тибету , Бурятії , Калмик , ісламу , індуїзму та буддизму ) .
Значною перевагою є представлена на сайті повна колекція музею , з детальною інформацією про всі експонати ( окрім звичного матеріалу про автора , назву й датування , яким обмежуються більшість попередніх онлайн - архівів , музей Ханенків зазначає ще й джерело надходження , розділ колекції та , що особливо сподобалось , коментар куратора ) .
Цікаво було ознайомитись з програмами та активностями музею , які абсолютно різні за форматами , тематичними фокусами та цільовою аудиторією .
Установа працює над забезпеченням інтерактивності та мультижанровості заходів .
Окрім того , це перший музей , який не лише надає інформацію цікаву безпосередньо екскурсантам , а й інформує про послугу експертизи творів мистецтва і надає достатньо матеріалу для преси .
Важливою перевагою веб - сайту Ханенків є наявність функції вибору зручної для розуміння мови та перегляду сторінки людям з вадами зору .
Не викликала суттєвих зауважень й експозиція музею , етикетаж новий та зручний для прочитання , будівля не потребує внутрішнього ремонту ( хоча , на жаль , я не помітила інклюзивності в інтер’єрі ) .
Загалом , установі вдається зберегти автентичну атмосферу ( яка відчувається навіть під час віртуальної прогулянки ) , а також підтримувати сучасні тенденції та якісно реагувати на запити аудиторії .
Національний музей українського народного декоративного мистецтва має надзвичайно цінну та багату колекцію , проте помітною є проблема з презентацією та позиціюванням установи .
Пропоную залучити до проектів молодь , зробити акцентування на зовнішній модернізації , що допоможе привернути увагу й до внутрішнього , тобто самої культурної спадщини , яка має бути цікавою та доступною для пізнання не лише музейним співробітникам , а й суспільству .
Адже музей - це не омертвілий храм , а територія вільного обміну досвідом , потужний ресурс ідей і толерантності .
Виставка “ Спецфонд ” , з якою нам було запропоновано ознайомитись , є яскравим прикладом необхідності та продуктивності партнерства музеїв між собою ( організатори проекту назвали це “ перекличкою між NAMU та Одеським художнім музеєм ” ) .
З перших “ кроків ” віртуального туру я була неприємно вражена станом будівлі .
Проте , зацікавившись роботою ОХМ , я натрапила на їхні нещодавні проекти і була щиро здивована проведеними за такий короткий проміжок часу ремонтними роботами .
Наразі , OХМ , як на мене , є взірцем музеїв художнього профілю в Україні .
Отже , художні музеї за своїм рівнем інтегрованості в суспільство достатньо сильно відрізняються від музеїв попередньо досліджених профілів .
Можливо , причинами такого явища є молодший персонал , який залучає новітні технології в роботу музею та наявність конкуренції у вигляді приватних художніх галерей , що забезпечує рух до сучасних стандартів .
Та , на жаль , в реаліях сьогодення відчувається втручання та тиск з боку держави у функціонування музеїв .
Через що вони вимушені боротися за право існування замість того , щоб витрачати ресурси на розвиток цінностей гуманізму та пізнання про світ , які закладалися їх фундаторами .
