« Біжать хвилини , і я , Левій Матвій , знаходжусь на Лисій Горі , а смерті все нема ! »
Далі :
« Сонце котиться додолу , а смерті нема » .
Тепер Левій Матвій безнадійно записав гострою паличкою так :
« Боже !
За що гніваєшся на нього ?
Пошли йому смерть » .
Записавши це , він хворобливо схлипнув і знову нігтями поранив свої груди .
Причина відчаю Левія полягала в тій страшній невдачі , що спіткала Ієшуа і його , і , окрім того , в тій важкій помилці , яку він , Левій , на його думку , скоїв .
Позавчора вдент Ієшуа і Левій знаходились у Віфанії під Єршалаїмом , де гостювали у одного городника , котрому надвзичайно спобобались проповіди Ієшуа .
Увесь ранок обоє пропрацювали на городі , допомагаючи хазяїну , а увечері , коли прохолодно , збиралися йти в Єршалаїм .
Але Ієшуа чомусь став квапитися , сказавши , що у нього в місті негайна справа , і пішов один близько полудня .
От у цьому й полягала перша помилка Левія Матвія .
Навіщо , навіщо він відпустив його самого !
