Рама широко розкрилася , та замість ночної свіжости й аромату лип до кімнати увірвався запах погреба .
Небіжчиця стала на підвіконня .
Римський ясно бачив плями тління на її грудях .
І в цю мить радісний неочікуваний крик півня донісся з саду , з тої низької будівлі за тиром , де утримувались птахи , що брали участь у програмах .
Горланний дресирований півень сурмів , розповідаючи , що до Москви зі сходу насувається схід сонця .
Дика злість спотворила лице дівиці , вона викинула хрипле лайливе слово , а Варенуха коло дверей скрикнув і звалився з повітря на підлогу .
Крик півня повторився , дівиця дзвенькнула зубами та її руде волосся стало стирчати .
Із третім криком півня вона повернулась та вилетіла геть .
Слідом за нею , підскочивши та випроставшися поземно у повітрі , нагадуючи купідона - літуна , виплив повільно у вікно через письмовий стіл Варенуха .
Сідийнемов сніг , без жодної чорної волосини старець , який ще нещодавно був Римським , підбіг до дверей , відстібнув ґудзика , відчинив двері та побіг темним коридором .
На повороті до сходів він , стогнучи од страху , намацав вимикач , і сходи освітилися .
На східцях старець тремтячи впав , бо йому здалося , що на нього зверху м'яко звалився Варенуха .
