Я цього не знаю “ .
” Але міг би знати ” , — зауважив добродій .
” Це не моя справа , — відповів Скрудж .
— Людині достатньо розумітися на своїх справах , а не втручатися у справи інших .
Своїми й зайнятий постійно .
На все вам добре , панове ! “
Чітко бачачи , що переконувати його далі не має жодного сенсу , добродії відступилися .
Скрудж повернувся до своїх занять із ліпшою про себе думкою , та в значно легковажнішому гуморі , ніж він бував зазвичай .
Тим часом імла та темрява стали такими густими , що люди забігали зі смолоскипами , виставляючи їх перед запряженими кіньми , вказуючи їм шлях .
Старовинна дзвіниця , чий пошарпаний старий дзвін завше дурнувато витріщався на Скруджа зі свого готичного вікна , став невидимим , і відбивав години та чверті серед хмар , розходячись тремтінням , так , наче зуби його скреготали в його замерзлій голові .
