- Дашенько !
- А ?
Що ? - швидко заговорив жіночий голос .
- Це ви , Петре Петровичу ?
Вже повернулися ?
Ну , що ?
Як назвали дівчинку ?
Хто був кумою ?
- Кумою була Наталія Андріївна Великосвєтська , а кумом - Павло Іванович Бєссоніцин ...
Я ... я , Дашенько , здається , вмираю .
А новонароджену назвали Олімпіадою на честь їхньої благочинниці ...
Я ... я , Дашенько , випив гасу ...
- Ще чого !
Невже там подавали гас ?
- Зізнаюся , я хотів , не питаючи вас , горілки випити , і ... і бог покарав : з необережності я у пітьмі гасу випив ...
Що мені робити ?
Дашенька , почувши , що без її дозволу відкривали шафу , пожвавилась ...
Вона швидко запалила свічку , зістрибнула з ліжка та і в одній сорочці , веснянкувата , кістлява , у папільйотках , пошльопала босими ногами до шафи .
- Хто ж це вам дозволив ? - запитала воно суворо , оглядаючи наповнення шафи .
- Невже горілка для вас поставлена ?
- Я ... я , Дашенько , пив не горілку , а гас ... - пробурмотів Стрижин , витираючи холодний піт .
