— Скажеш , освічена ?
Слухай ...
Сам я в комерційному з золотою медаллю закінчив , рази три в Парижі бував .
Я не розумніший за тебе , звісно , але не дурніший за дружину .
Ні , брате , не в освіті заковика !
Ти послухай , з чого почалась - то уся ця музика .
Почалось з того , що почало мені раптом здаватись , що вийшла вона не за коханням , а заради багатства .
Засіла мені ця думка в макітру .
Вже я і так , і сяк — сидить , проклята !
А тут ще дружину жадібність здолала .
Після бідності - то попала вона в золотий мішок і давай смітити направо та наліво .
Зшаленіла , забулась до такої міри , що кожного місяця по двадцять тисяч розкидувала .
А я недовірлива людина .
Нікому не вірю , всіх підозрюю , і чим ласкавіший ти зі мною , тим мені болісніше .
Все здається мені , що мені лестять через гроші .
Нікому не вірю !
Тяжка я , брате , людина , дуже тяжка !
