Єгор Іванович швидко озирнувся і сплеснув руками .
- А де ж це саме ... чім грітись , га ? - запитав він , злякано дивлячись то на губернатора , то на архієрея .
- Ваша величність !
Владико святий !
Чай , і мадами замерзли !
Треба чого небуть !
Так неможливо !
Все замахали руками , стали говорити , що вони приїхали на каток не для того , щоб грітися , але голова , нікого не слухаючи , відчинив двері і закивав комусь зігнутим в гачок пальцем .
До нього підбігли артільник і пожежний .
— ось що , біжіть до Саватіну , - пробурмотів він , - і скажіть , щоб якомога скоріше надіслав сюди того ...
Як його ?
Чого б такого ?
Стало бути , скажи , щоб десять склянок прислав ... десять склянок глінтвейнцу ... самого гарячого , або пуншу , чи що ...
У павільйоні засміялися .
- Знайшов , чим пригощати !
- Нічого , вип'ємо ... - бурмотів голова .
- Стало бути , десять склянок ...
Ну , ще бенедиктинцю , чи що ... червоненького вели зігріти пляшки дві ...
Ну , а мадамам чого ?
Ну , скажеш там , щоб пряників , горішків ... цукерок якихось там , чи що ...
Ну , йди !
Жваво !
