Вона побачила майстра , що лежав , здригнулася і прошепотіла :
- Цього я не очікувала ...
Вбивця !
- Та ні , ні , - відповів Азазелло , - зараз він встане .
Ох , навіщо ви так нервуєте !
Маргарита повірила йому одразу , на стільки переконливим був голос рудого демона .
Маргарита різко встала , сильна і жива , і допомогла напоїти лежачого вином .
Відкривши очі , він подивився похмуро і з ненавистю повторив своє останнє слово :
- Отруйник ....
- Ах !
Образа - це звичайна винагорода за хорошу роботу , - відповів Азазелло , - невже ви сліпий ?
Але прозрійте ж швидше .
Тут майстер піднявся , подивився поглядом живим і світлим і спитав :
- Що ж означає це нове ?
- Воно означає , - відповів Азазелло , - що вам час .
Вже гримить гроза , ви чуєте ?
Темніє .
Кони риють землю , дрижить маленький садок .
Прощайтеся з підвалом , прощайтеся швидше .
- А , розумію , - сказав майстер , озираючись , - ви нас вбили , ми мертві .
Ах , як це розумно !
Як це вчасно !
Тепер я зрозумів все .
