Люблю спостерігати за людьми .
Йду по посилку для детей через овочевий базар .
Попереду рані у лляному комплекті і капелюсі .
Ладна , із корзиною на лікті , ваша обирає городину , роздивляється фрукти , добирає й квіти .
Картатий натовп з продавчинь й господинь , серед них дві яскраво вдягнені афроамериканки , із високими зачісками з разнобарвних дрібних кіс , охайними стрункими фігурами , в їхніх чорношкірих руках усе видається яскравішим , соковитішим , вони неквапно обирають солодкі перці й рожеві томати , персики , йдуть між рядами , наповнюючи торбинку .
Я побачу їх ще раз вже на виході з ринку .
У відділенні видачі нікого немає , то ж швидко вертаюсь , голодна , а взяти нічого не можна - дієта в нас завжди солідарна .
На сходинках кав'ярні сидить дівчина в чорному круглому капелюсі , трохи м'якшому за циліндр , в стильних шкіряних браслетах з металевим оздобленням .
Сама кав'ярня розписана рослинним орнаментом весь інтер'єр всередині присвячений Грі Престолів .
Замовляю каву і йду до дітей .
Ми їдемо додому .
На зупинці пара поправляє один одному мотошлеми .
Тендітні , парубок і дівчина у білих кюлотах , які на вітру згідно облягають стегна й ноги .
Вони обмінюються швидким поцілунком , сідають на залізного коня і щезають на наступному світлофорі .
Суботнє життя вирує , випинає свої боки у серпневому сонці , котиться до водойм , виблискує смугастими боками кавунів обабіч дороги .
