Незнайомець дружелюбно посміхнувся , дістав великий золотий годинник із діамантовим трикутником на кришці , подзвонив одинадцять разів і сказав :
- Одинадцять !
І рівно годину , як я чекаю доки ви прокинетесь , адже ви сказали мені бути у вас о десятій .
Ось і я !
Степан намацав на стільці поряд з ліжком штани , шепнув :
- Вибачте ... - вдів їх і хрипло запитав - Скажіть , будь ласка , ваше прізвище ?
Говорити йому було складно .
За кожним словом хтось встромляв йому голку в мозок , спричиняючи пекельний біль .
- Як ?
Ви і прізвище моє забули ? - тут незнайомець посміхнувся .
- Вибачте ... - прохрипів Стьопа , відчуваючи , що похмілля дарує йому новий симптом : йому здалось , що підлога біля ліжка поїхала кудись і що в цю мить він головою донизу полетить до дідька в пекло .
- Дорогий Степане Боглановичу , - заговорив відвідувач , прицільно посміхаючись , - ніякий пірамідон вам не допоможе .
Прислухайтесь до старого мудрого правила , - лікувати подібне подібним .
Єдине , що поверне вас до життя , це дві чарки горілки з гострою і гарячою закускою .
