Виявилось , що Варенуха , як і Рімскій , не бачив мага .
Вчора Стьопа ( " мов навіжений " , за словами Рімского ) прибіг до фіндиректора з написаною вже чернеткою угоди , негайно звелів його переписати і видати гроші .
І маг цей змився , і ніхто його не бачив , окрім самого Стьопи .
Рімскій дістав годинник , побачив , що на ньому вже п'ять по другій , і зовсім знавіснів .
Авжеж !
Ліходєєв дзвонив приблизно об одинадцятій , сказав , що прийде десь за пів години , і не лише не прийшов , а й з квартири зник !
- У мене ж справи ! - вже гарчав Рімскій , тицяючи пальцем в купу непідписаних паперів .
- А чи не втрапив він , як Бєрліоз , під трамвай ? - казав Варенуха , приклавши до вуха слухавку , в якій чутно було густі , тривалі й абсолютно безнадійні сигнали .
- А добре було б ... - ледь чутно крізь зуби сказав Рімскій .
