- Не допливуть ! - кричали хлопці .
- Потонуть !
- Слава Богу !
О ! о ! вже один кінь занурився .
- На погибель їм !
Коні перепливли третину річки , але вода зносила їх вниз щоразу далі .
Мабуть , почали втрачати сили , повільно занурюючись все глибше .
За хвилю козаки , що на них сиділи , були вже по пояс у воді .
Пройшов якийсь час .
Набігли хлопці з Шелепухи дивитися , що діється : вже тільки кінські голови виглядали над хвилями , а козакам вода доходила до грудей .
Але вже перепливли пів ріки .
Раптом одна голова і один козак зникли під водою , а за ними другий , третій , четвертий і п'ятий ... кількість плавців зменшувалася щоразу швидше .
З обох боків річки запанувала в натовпах глуха мовчанка , але йшли всі за водою , аби побачити , що буде .
Вже дві третини річки подолано , кількість плавців ще зменшилась , але вже чутно важке хропіння коней і підбадьорюючі голоси козаків ; вже видно , що деякі допливуть .
