- та -ай ! - каже ниючим басом Рябов ; чутно , як вповільнюється його дихання , відчувається , що він хотів би сказати багато , проте не знаходить слів . - та яй !
- Ні , братці , навіть не просіть , - зітхає Семен , сумно хитаючи головою .
- Ні доводьте до гріха .
Не дам я вам рушницю .
Немає такої моди , щоб речі з залогу забирати та не платити гроші .
Та й до чого ці дурниці ?
Ідіть собі з богом !
Слюнка витирає рукавом спітніле обличчя і починає молитись і просити .
Він перехрещується , протягаючи до образу руки , закликає свідків своїх покійних батька та матері , але Семен , як і раніше , дивиться спокійно на баранку і зітхає .
Зрештою , Ігнашка Рябов , який до того не рухався , раптово підіймається і падає перед кабатчиком на поклін , але і це не спрацьовує !
- Та вдавись ти цією рушницею , нечистє ! - каже Слюнка , сіпаючи обличчям і смикаючи плечима .
- Вдасивь , холера , розбишатська душа !
