Мер Бенкс лежав у ліжку практично весь , окрім вусів та ніг .
Він видавав такі звуки , які б йшли від людини , котра гуляє в парку Сан Франциско .
Молодий чоловік стояв біля ліжка , тримаючи склянку води .
" Док " , каже містер Мер , " Я жахливо хворий .
Я помираю .
Хіба нічого не можна зробити ? "
" Містер Мер " , кажу я , " Я не учень школи Лапіус .
Я ніколи не вчився в медичному коледжі , " кажу я , " Я просто прийшов як товариш по службі , щоб глянути чи я можу чимось допомогти .
" " На мені стільки обов'язків " , каже він .
" Док ( кашляє ) , це мій плимінник , містер Бідл .
Він спробував полегшити мої неприємності , але нажаль безуспішно .
О , Господи !
Оу-оу-оу ! ! " , вигукує він .
