- Ви цінні мені !
Я ... я кохаю вас !
Дозвольте мені говорити !
А Аліса зблідніла - напевно зі страху , розуміючи , що після цього пояснення їй не можна буде ходити сюди та отримувати гривню за урок ; вона зробила злякані очі та голосно зашепотіла :
- Ах , це не можна !
Не кажіть , прошу вас !
Не можна !
І потім Воротов не спав цілу ніч , мучався від сорому , лаяв себе , напружено думав .
Йому здавалося , що своїми поясненнями він образив дівчину , що вона вже ніколи не прийде до нього .
Він вирішив дізнатися вранці в адресному столі її адресу та написати їй лист із вибаченням .
Але Аліса прийшла і без листа .
Першу хвилину вона відчувала себе ніяково .
але потім розгорнула книжку та почала перекладати швидко та жваво , як завжди :
- О , молодий пане , не розривайте ці квіти в моєму саду , котрі я хочу давати своїй хворій дочці ...
