Смішну історію прочитав у Алвіна Рота в книзі Хто отимає Що і Чому .
Вона стосується сигналів - ще одного цікавого економічного терміну .
Сигнали , яким можна довіряти - це велика рідкість .
Сучасні засоби дозволяють людині , яка шукає роботу розіслати своє резюме в сотні місць .
І якщо область роботи переповнена , офіси отримують на кожне місце велику кількість заявок .
І , якщо ви не топ-роботодавець , виникає ризик марнування зусиль .
Ви розглядаєте дві сотні резюме , вибираєте 10 кращих - а їх уже взяли в інші , більш престижні місця .
Тому фірми намагаються придумати способи зрозуміти , чи дійсно цей кандидат хоче потрапити саме сюди , чи він просто подає " на всяк випадок " .
І в цьому напрямку виникло багато креативних ідей - наприклад корейські роботодавці призначають іспити і співбесіди ( для студентів , що шукають роботу після випуску ) на один час .
Японці розробили систему " тренінгових семінарів " , обов'язкових до участі , якщо ви хочете отримати роботу у їх концерні ( щоб часу на інші уже не було ) .
Але власне історія про Америку .
Один зі способів зрозуміти мотивацію є вимога написати есе , чому ви хочете потрапити саме сюди .
Оригінальність і якість цього есе має сигналізувати про бажання - чим більше часу витрачено , тим більше бажання .
Одного разу до департаменту з computer science в Карнеги Мелон Універсіті ( CMU ) надійшов такий пристрастний лист , про те як людина хоче навчатись в CMU , що CMU має найкращий в світі департамент з комп'ютерних наук і т . д .
Але остання фраза повністю зруйнувала все :
.
I will certainly attend CMU if adCMUted .
.
( для тих хто не розуміє англійську - він просто автозамінив MIT на CMU , але не прочитав власний лист і не помітив , що останнє слово має частино mit , яке теж було замінено )
