- Ну , як ?
Що ? - запитав генерал , моргаючи червоними очима .
- Є хворі ?
Отримавши відповіді , генерал , маленький і худий , пожував , подумав і сказав , звертаючись до одного із офіцерів :
- У вас корінний їздовий третього знаряддя зняв наколінник і повісив його , каналья , на передок .
Покарайте його
Він підняв очі на Рябовича і продовжував :
- А у вас , здається , нашильніки занадто довгі ...
Зробив ще декілька нудних , генерал подивився на Добитко і посміхнувся .
- А у вас , поручник Лобитко , сьогодні дуже сумний вигляд , - сказав він .
- По Лопуховой сумуєте ?
А ?
Панове , він по Лопуховій сумує !
Лопухова була дуже повна і дуже висока дама , давно вже перейшовши за сорок .
Генерел , мав пристрасть до крупних осіб , якого вони б віку не були , підозрюючи в цій пристрасті і своїх офіцерів .
Офіцери поважно посміхались .
Бригадний , задоволений тим , що сказав щось дуже смішне і ядовите , сильно засміявся , торкнувшись кучерскої спини і зробив під козирок .
Коляска покотилася далі .
