Маргарита безсумнівно підкорилась , але все-таки , сідаючи , запитала ще раз :
- Хто ви такий ?
- Ну , добре , мене звуть Азазело , але все одно вам це нічого не каже .
- А ви мені не скажете , звідки ви дізналися про листки і про мої думки ?
- Не скажу - сухо відповів Азазело .
- Але ви щось знаєте про нього ? - молячи шепнула Маргарита .
- Ну , скажімо , знаю .
- Молю : скажіть тільки одне , він живий ?
Не мучте .
- Ну , живий , живий , - нехотя відгукнувся Азазело .
- Боже !
- Будь ласка , без хвилювання і криків , - хмурячись , сказав Азазело .
- Вибачте , вибачте , - бурмотіла покірна тепер Маргарита , -я , звісно , розсердилась на вас .
Але , погодьтесь , коли на вулиці запрошують жінку кудись погостювати ...
У мене немає упереджень , я вас запевняю , - Маргарита невесело усміхнулась , - але я ніколи не бачу ніяких іноземців , спілкуватися з ними я не маю ніякого бажання ...
І окрім того , мій чоловік ...
Моя драма у тому , що я живу з тим , кого я не кохаю , але руйнувати йому життя вважаю не гідним вчинком .
Я від нього нічого не бачила , окрім добра ...
