Однією з актуальних дискурсивних проблем є питання якості інформаційного обміну у спілкуванні який забезпечується ясністю й прозорістю вираження думки та є гарантією порозуміння між комунікантами .
У зв’язку з цим в ході вивчення проблеми неоднозначних висловлень постає питання чим послуговується слухач в процесі усунення неоднозначності висловлення та виведення інтендованого мовцем значення .
Проведене нами дослідження дозволило виділити декілька підходів до пояснення процесу усунення недоречних значень висловлень в ході діалогічного дискурсу .
Поперше умовою розуміння співрозмовника є наявність загального комунікативного досвіду .
Досвід спілкування формує навички сприйняття лінгвального та екстралінгвального контексту що допомагає комунікантам віднайти релевантне значення висловлення на лексичному синтаксичному та прагматичному рівнях .
При аналізі неоднозначного висловлення зважаючи на мовні та позамовні параметри важливу роль відіграє фактор невербального коду спілкування який сприяє передачі задуманого мовцем значення як у прикладі .
Подруге встановлення значення висловлення базується на використанні прийомів ретроспекції та проспекції адже лінгвальний контекст висловлення може відновити інформацію про предмет обговорення в пам’яті слухача або ж попередити слухача про те яка інформація очікує на нього в ході розмови .
Арон Сікурел називає такий принцип встановлення значення висловлення et cetera principle .
Відповідно до цього принципу слухач конструює повне значення висловлення лише обробивши повний комплекс інформації яка оточує висловлення – передує або з’являється вслід за ним в дискурсі .
Потретє усунення неоднозначності у діалогічному дискурсі відбувається за допомогою уточнюючих висловлень як - от Could you be more specific ?
Do you mean ...?
Could you put it differently ? тощо .
Такі висловлення сигналізують про намір усунення неоднозначності сприяючи побудові дискурсу ефективного в інформативному плані .
Такі уточнюючого характеру є стереотипними клішованими фразами які мають як вербальну так і невербальну репрезентацію .
В нашому дослідженні такі називаємо метакомунікативними сигналами усунення неоднозначності оскільки вони на метакомунікативному рівні дублюють дії які мовець фактично виконує продукуючи висловлення .
Аналіз фактологічного матеріалу
показав що метакомунікативними сигналами усунення неоднозначності послуговується як мовець так і слухач що проілюстровано у наступних прикладах .
В цьому фрагменті дискурсу мовець сам усуває неоднозначність власного висловлення пояснюючи що в контексті свого працевлаштування під словом squat він має на увазі ‘повний нуль’ тобто що він зовсім безробітній і тим самим запобігаючи неправильному сприйняттю іншого значення слова squat – ‘поселення на чужій території’ .
Для привертання уваги до приписаного слову squat значення в цьому контексті мовець вживає конвенційний сигнал when I say ... I mean для усунення неоднозначності .
Почувши що Кевін хоче щоб Енн “ здала ” свого співробітника Томас за допомогою питального речення But you won’t ? опосередковано виражає надію що вона цього не зробить .
Енн не розуміє яка ціль Томаса – просто спитати як Енн збирається вчинити у цій ситуації чи виказати надію що вона не осмілиться “ видати ” їхнього колегу .
Тому Енн уточнює намір Томаса за допомогою висловлень What do you mean ?
