Після того , як Майстер допив другу склянку , його очі зробилися живими та усвідомленими .
- От це вже інша справа - сказав Воланд , примружуючись , - тепер поговоримо .
Хто Ви такий ?
- Я тепер ніхто , - відповів Майстер , і посмішка викривила його рота .
- Звідки Ви щойно ?
- З будинку скорботи .
Я - психічнохворий , - відповів прибулець .
Цих слів Маргарита не витримала і знову заплакала .
Згодом вона протерла очі і вскрикнула :
- Жахливі слова !
Жахливі слова !
Він Майстер , мессір , я Вас попереджаю про це .
Вилікуйте його , він вартий того .
- Ви знаєте , з ким зараз спілкуєтеся , - спитав у прибулого Воланд , - у кого Ви знаходитеся ?
- Знаю , - відповів Майстер , - моїм сусідом в божевільні був цей хлопчик , Іван Безхатній .
Він розповів мені за Вас .
- А як же , а як же , - озвався Воланд , - я мав задоволення зустрітися з цим молодиком на Патріархових ставках .
Він ледь мене самого не звів з розуму , доводячи , що мене немає !
Але Ви ж вірите , що це дійсно я ?
