Був непоганий інститут кібернетики , коли його очолював Глушков .
Амосов , який там працював , цікавився моделюванням , в нього був сектор моделювання : була група , яка займалась моделюванням в медицині , а була група , яка займалась моделюванням в соціології – вони зробили семінар , на якому досить детально вивчали класиків соціологї .
Я працював потім в Академії наук , в інституті філософії , у відділенні соціології .
І кінець - кінцем створив сектор моделювання соц процесів , зібрав людей .
Тоді це було на пристойному рівн , як показав досвід участі у міжнародних конференціях .
Тому що моделювання і за кордоном тільки починаллося .
Мова йшла про моделі , аихідними показниками яких були задоволеність життям , місце гуманізму в структурі цінностей людей , який я вважаю найбільш значущим показником , який дає сенс моделювати .
Тому що люди , навіть в складних умовах , але при підтримці оточення відчувають себе щасливішими , ніж при більш високому рівні задоволення , але у поганих стосунках з навколишнями людьми і з відсутністю сенсу у житті .
Потім цей сектор закрили у 91-у році .
Це було повязано з путчем , оскільки після путчу , я пішовв у відпустку влітку .
До цього в нас працювало 90 людей в інституті , а коли я повернувся тут стало 230 .
Закрили ЦК Компартії , і директор Пархомов взяв до себе усіх , хто був в ЦК . – Пролетарський інтернаціоналізм , історія партії , вирішили , що вони , мабуть , соціологи .
Сам Пархомов і Він був відкритий у 1968-у році , тоді Попович Мирослав був формальним керіником , тоді як реальним – Чорноволенко , який у 69-му Чорноволенко став офіційним керівником сектору .
Коли створили інститут Соціології – Чорноволенко не став директором , а на цю посаду назначили Пархомова , тому що його друг Рублевський був правою рукою Щербицького – тодішнього секретаря ЦК компартії України .
І Пархомов виявився добрим другом : коли Рублевський втратив роботу , він узяв його до себе працювати замісником .
Тоді мій відділ закрили :
Пархомов сказав , що у такий час не можна займатись такими мілкими проблемами як моделювання .
До речі , зараз він є директором Інституту економіки .
Це стало одним із стимулів відкрити Київський Інститут соціології України .
Ідея полягала в тому , що ми будемо займатись моделюванням соціальних процесів , це було і головною метою .
Років 10 - 15 у нас була неформальна група , яка цим займалась .
Два роки після створення Інституту було все нормально , тому що ми отримували міжнародні замовлення , а курс долар тоді був високим .
Міжнародні конференції тоді були дороговартісними ( одна коштувала так само як і квартира на Бессарабці ) .
У 92 - у долар впав , і виявилось , що ми не можемо вкладати багато грошей .
Власне ІС , мабуть , є найбільш науковим серед комерційних центрів , тому що ми вкладаємо гроші в деякі наші дослідження , ми випускаємо книжки ( наприклад Елвін Кон " Я - професор " , з яким ми 15 років проводимо спільні дослідження .
Порівнювали соціальну структуру та особистість в Україні , Польщі , Сполучених Штатах , Японії .
Зараз ще до цього дослідження додається і Китай ) .
