Кутійний спогад
Керамічна миска трохи вищерблена з одного боку .
Але іншої немає .
Ця - найурочистіша , бо найдавніша , ще від прабабки .
Береш глибоку дерев'яну ложку і черпаєш нею густу , немов юшка , кутю .
Пшениці у цьому рецепті пощастило більше , ніж маку .
Пшениця дожила до миски ціленька , а от мак - ні , бо його були немилосердно перетерли в макітрі та заправили медом .
А мед - густий , мазкий та білий , як масло - аж тане на язику .
І ця солодкість відмикає десь у нейронах мозку прадавні спогади , які линуть ген-ген у простір і вгору , сягаючи вирію , де , у таку ж тиху ніч прадавні наші предки смакують свою кутю - небесну .
