Оркестр закінчив грати марш і , на початок балу , через хвилину зазвучав веселий вальс .
- Боже , невже не можна якось допомогти ? - зі стогоном промовила Ольга Іванівна .
- Миколо , ти лікар і мусиш знати , що робити !
Зрозумійте , що я не витримаю цієї втрати !
Я не переживу !
Лікар , який не вмів спілкуватися з ридаючими жінками , зітхнув і тихо пройшовся по кімнаті .
Минуло кілька млосних пауз , які переривалися плачем і безмістовними питаннями .
Оркестр вже встиг зіграти кадриль , польку і знову кадриль .
Зовсім стемніло .
В суміжній залі служниця засвітила лампу . , а лікар , весь цей час тримаючи в руках капелюх , намагався щось сказати .
Ольга Іванівна декілька разів заходила до сина , сиділа біля нього десь півгодини і поверталася в кімнату ; час від часу плачучи і стиха обурюючись .
Час болісно минав , - і вечір , виглядало , ніколи не завершиться .
