Зараз я живу в квартирі в центрі міста .
Автомобільний сморід , запарковані тротуари , прекрасна дореволюційна архітектура занедбана та спаплюжена євроремонтами , файні бари й кав'ярні , по-модному вбрані люди , де не де трапялються парки чи сквери .
Все це втомлює й надихає одночано , дратує й тішить .
Я ніколи не жила в приватному будинку , може тому мені й здається що я люблю жити в місті де вирують події , а не в затишному приватному секторі .
Щиро кажучи будинок в Києві вартує ще більшу купу грошей ніж квартира , може це спражня причина , чому я не мрію про будинок ?
В будинку можна було б завести собаку й трьох котів , а ще з десяток підгодовувати .
Виходи ввечері на ганок з чашкою кави .
Я не дуже люблю каву , проте це звучить досить романтично .
Я б посадила під вікнами гінкго й модрину .
Але якщо порефлексувати , то можна зрозуміти , що коти звісно в мене б були .
А от все інше навряд .
Дерева б позасихали , на ганку буле б якесь сміття , яке завжди хто зна звідки береться на подвір'ях будинків , ще й криша б протікала .
А сусід за парканом кожного дня б смажив шашлики й гучно слухав шансон .
