Доволі змушено і сухо Григорій Данилович поцікавився у звалившемося йому на голову строкатого про те , де апаратура артиста .
- - Алмазе ви наш небесний , дорогоцінний пан директор , -- непевним голосом відповів помічник мага , -- наша апаратура завжди з нами .
Ось вона !
Ейн , цвей , дрей ! -- і , покрутивши перед очима Папи Римського кривими пальцями , внезапно витягнув з-за вуха кота персональний годинник з ціпком Римського , які до цього були у фіндиректора в кишені жилету під застібнутим піджаком і з продітим в петлю ланцюжком .
Римський несвідомо схопився за живіт , присутні ахнули , а гример , який заглядав у двері , одобрююче крякнув .
- - Ваш годинничок ?
Прошу отримати , -- розв'язно посміхаючись , сказав строкатий і на брудній долоні подав розгубленому Римському його власність .
- - З таким до трамваю не сідай , -- тихо та весело шепнув оповідач гримеру .
Але кіт відмочив штуку покраще номеру з чужим годинником .
Несподівано піднявшись з дивану , він на задніх лапах підійшов до піддзеркального столика , передньою лапою витягнув пробку з графіну , налив води в стакан , випив її , вставив пробку на місце та гримувальною ганчіркою витер вуса .
