Чим страшний фанатизм ? ( за новелою М . Хвильового " Я ( Романтика ) "
На мою думку , прояви фанатизму у людини стають страшними для суспільства тоді , коли надмірна захопленість власною ідеєю переступає загальнолюдські норми цінностей , тоді вона поступово вбиває власне " я " .
В процесі розвитку людської особистості вирішальним чинником в першу чергу , повинні бути моральні закони людства , тобто після того , як людина стане непохитною у дотриманні цих законів ( матиме здоровий глузд , уміння мислити далекоглядно - на благо людству ) — їй можна формувати систему власних ідей та переконань , до яких цивілізоване суспільство гарантовано віднесеться з толерантністю .
У новелі Миколи Хвильового " Я ( Романтика ) " головний герой - главковерх чорного трибуналу роздвоюється : " ... тьма на моїй совісті !!!
[ ... ]
І я здавлюю голову ...
Але знову переді мною проноситься темна історія цивілізацій ...
" Він , нібито , хоче досягти щастя для всіх , але навіть " способом крові " , яким надто захоплений : " І тоді я горів в огні фанатизму " .
Герой ішов хибним шляхом , оскільки виховував у собі риси " надлюдини " : " ... помилка ?
[ … ]
Але ж це боюнство , легкодухість ...
Помиляйся ! " ; відчував безкарність і вседозволеність : " Я - чекіст , але я і людина " ; тому вбивство матері для нього стало романтикою ( зробить унікальний вчинок за все життя , а мама все йому простить ) .
При цьому хлопець уникав відповідальності перед власною совістю за допомогою висновку " так треба " - приглушував залишки людяності самонавіюванням , що він - людина " яка віддалася на волю хижої стихії " .
Помилка солдата революції полягає у втраті контролю над собою у досягненні примарної цілі : " Це була мука .
Але я вже знав , як я зроблю " .
Отже , попри все потрібно не забувати , що ти є частиною соціуму і ти повинен поступатися своїми інтересами заради загального блага , а не навраки , тільки таким правильним шляхом можна добитися обґрунтованого визнання .
