– Оу , вітаю ! – каже Полінка , підходячи до нього – Бачите , я знову до вас ...
Дайте мені якогось аграманту .
– Власне , навіщо вам ?
– Для ліфчика , для спинки , одним словом , на весь гарнітурчик .
– Хвильку .
Микола Тимофійович складає поперед Полінкою декілька сортів аграманту ; вона ліниво перебирає та починає торгуватися .
– Зжальтеся , рубль , то майже задарма ! – переконує приказник , посміхаючись .
– Це аграмант французький , восьмигранний ...
Між іншим , у нас є звичайний ваговий ...
Той 45 копійок аршин , це вже іншої якості !
Вибачайте - с !
– Мені ще потрібен скляний бік з аграмантовими ґудзиками , – каже Полінка , нахиляючись над аграмантом , і чомусь зітхаючи .
– а чи не знайдеться у вас під цей колір скляної бонбошки ?
– Звісно - с .
Полінка ще нижче нахиляється до прилавку і тихо запитує :
– А навіщо це ви , Микола Тимофійович , у четвер пішли та рано ?
