" І навіть це знав " - тривожно подумав Іваню
Головний , видно , поставив собі за правило погоджуватись зі всим та радіти всьому , щоб не казали йому оточуючі , і виражати це словами " Чудово , чудово ... "
- Чудово ! - сказав Стравінський , повертаючи комусь листа , і звернувся до івана : - Ви - поет ?
- Поет , - похмуро відповів Іван і вперше раптом відчув якусь незрозумілу відразу до поезії , і його власні вірші , що згадалися , здались чомусь неприємними .
Зморщивши лице , він , в свою чергу , запитав у Стравінського :
- Ви - професор ?
На це Стравінський ввічливо поклонив голову .
- І ви - тут головний ? - продовжував Іван .
Стравінський і на це поклонився .
- Мені з вами потрібно поговорити , - багатозначно промовив Іван Миколайович .
- Я для цього і прийшов , - відгукнувся Стравінський .
- Справа ось у чому , - почав Іван , відчуваючи , що прийшов його час , - мене в божевільні вирядили , ніхто не бажає мене слухати !..
