У спальні Воланда все виявилося таким , як було до балу .
Воланд в сорочці сидів на ліжку , і тільки Гелла не розтирала йому ногу , а на столі , там , де раніше грали в шахмати , готувала вечерю .
Коровьєв та Азазелло , знявши фраки , сиділи біля стола , і поряд з ними , звісно , розмістився кіт , який не побажав розставатися зі своєю краваткою , хоча вона і перетворилался в повністю брудне ганчір’я .
Маргарита , хитаючись , підійшла до стола та сперлася на нього .
Тоді Воланд поманив її , як і тоді , до себе і показав , щоб вона сіла поряд .
– Ну що , вас дуже замучили ? – запитав Воланд .
– О ні , мессір , – відповіла Маргарита , але ледь чутно .
– Ноблесс обліж , – підмітив кіт та налив Маргариті якоїсь прозорої рідини в лафітний стакан .
– Це водка ? – слабко запитала Маргарита .
Кіт підстрибнув на стільці від образи .
