Старий і згорблений « благородний батько » , з кривим підборіддям і малиновим носом , зустрічається в буфеті одного з приватних театрів [ 75 ] зі своїм старовинним приятелем - газетярем .
Після звичайних привітань , розпитувань і зітхань благородний батько пропонує газетяреві випити по маленькій .
- Чи варто ? - морщиться газетяр .
- Нічого , підемо вип'ємо .
Я і сам , брат , не п'ю , та тут нашому братові акторові знижка , майже півціни - не хочеш , так вип'єш .
Підемо !
Приятелі підходять до буфету і випивають .
- Надивився я на ваші театри .
Гарні , нічого сказати . - бурчить благородний батько , сардонічно посміхаючись .
- Мерсі , не очікував .
А ще теж столиця , центр мистецтва !
Дивитися соромно .
- У Олександринці був ?[ 76 ] - запитує газетяр .
Благородний батько презирливо махає рукою і посміхається .
Малиновий ніс його морщиться і видає звук , що сміється
- Був ! - відповідає він ніби знехотя .
- Що ж ?
Подобається ?
- Так , споруда подобається .
Зовні гарний театр , не стану сперечатися , але щодо самих артистів - вибач .
Може бути , вони і хороші люди , генії , Дідероти [ 77 ] , але з моєї точки зору вони для мистецтва вбивці і більше нічого .
Якщо б у моїй владі , я б їх з Петербургу вислав .
Хто над ними у вас головний ?
