Та й пішла , та й пішла ...
Знаючи , що сердиту Даринку не втихомириш ні молитвами , ні клятвами , ані навіть пострілами гармат , Стріжин махнув рукою , одягнувся та вирішив сходити до лікаря .
Та лікаря легко знайти лише тоді , коли він не потрібен .
Оббігши три вулиці та зателефонувавши разів п'ять докторові Чепхар'янцю та сім разів докторові Бултихіну , Стріжин погнав до аптеки : а раптом аптекар допоможе .
Тут , після тривалого очікування , до нього вийшов маленький , чорнявий та кучерявий фармацевт , заспаний , в халаті і з таким серйозним і розумним виразом лиця , що аж лячно стало .
- Що вам потрібно ? - запитав він тоном , яким можуть говорити лише дуже розумні та солідні фармацевти іудейського віросповідання .
- Заради Бога ... прошу вас ! - задихаючить , промовив Стріжин .
- Дайте мені що - небудь ...
Я зараз ненароком випив керосин !
Помираю !
- Прошу вас не хвилюватись і відповідати на питання , котрі я буду вам ставити .
Уже самий той факт , що ви хвилюєтесь , не дає мені розуміти вас .
Ви випили керосин ?
Так ?
