— Це неминуче — сказав Заглоба — що знову піде на війну з Хмельницьким , але тільки якщо булава нашого князя не пройде , інакше то все піде ...
— Скажіть , шановний пане , Скшетуському найважливішу річь — сказав мали лицарь , хитаючись обок коня .
— Правда — сказав Заглоба .
— Я хотів одразу з тего почати , але ж ми не могли перевести подих .
Нічого не знаєш , Яне , що сталось коли ти вийшов : що Богун є зараз в полоні у князя .
Скшетуський і Курцевічна були настільки вражені тією неочікованою звісткою , що не могли вимовити ані слова — тільки вона розкрила руки — і настала хвилина мовчання — тільки після того Скшетуський запитав :
— Як ?
Яким чином ?
— На то воля божа , відповів Заглоба — нічого , окрім божої волі .
Договір був вже складений і і ми виходили саме з цього здутого повітрям Збаража , а князь з кавалерією вибіг на ліве крило пільнувати щоб орда не напала на військо ... мовляв то вони часто не дотримуються своїх домовленностей ...
І раптом зграя з трьохсот коней кинулася на князівську кавалерію .
