Зрештою , він мені набрид , і я спитав його прямо , буде він друкувати роман , чи ні ?
Він заметушився , почав казати щось незрозуміле і що одноособно він рішення приймати не може , що з моїм твором мають ознайомитися інші члени редакційної колегії , а саме критики Латунський , Аріман та літератор Мстислав Лаврович .
Він попросив мене прийти через два тижні .
Я прийшов через два тижні , і ьув прийнятим якоюсь дівчиною з очима , скошеними до носа від постійної брехні .
Це Лапшенікова , секретарка редакції , з кривою посмішкою сказав Іван - він добре знав той світ , про який так гнівно розповідав гість .
Можливо , - відрізав той , - так оць , від неї я отримав свій роман , засалений і розкуйовджений .
Вона намагалась уникати мого погляду , і повідомила , що редакція забезпечена матеріалами на два роки наперед , саме тому питання друку мого роману , як вона висловилась , відпадає .
