Зайнявшись паскудним котом , Іван ледь не загубив найголовнішого з трьох - професора .
Але , за щастям , той не встиг втекти .
Іван побачив сірий берет в гущі на початку Великої Микитської , але Герцена .
В ту ж мить Іван і сам там опинився .
Однак вдачі не було .
Поет і кроку прибавляв і підтюпцем починав бігти , штовхаючи прохожих , і ні на сантиметр не приблизився до професора .
Не дивлячись на те яким був засмучений Іван , все ж його вражала та надприродня швидкість , з якою відбувалася погоня .
І двадцяти секунд не пройшло , як після Микитських воріт Іван Миколаєвич був вже осліплений вогнями на Арбатській площі .
Ще декілька секунд , і ось якийсь темний провулок з тротуаром який покосився , де Іван Миколаєвич впав і розбив коліно .
Знову освітлена магістраль - вулиця Кропоткіна , поіт перевулок , потім Остоженка і ще перевулок , понурий , гидкий і скупо освітлений .
І ось тут - но Іван Миколаєвич остаточно загубив того , хто був йому так потрібний .
Професор зник .
