- Геть звідси !
- Щодо ? - зойкнула раптом Щукіна .
- Бо ви смієте ?
Я жінка слабка , беззахисна , я не дозволю !
Мій чоловік колезький асесор !
Свердловина отака !
Схожу до адвоката Дмитра Карлич , так від тебе звання не залишиться !
Трьох мешканців засудила , а за твої зухвалі слова ти у мене в ногах наваляти !
Я до вашого генерала піду !
Ваша величність !
Ваша величність !
- Пішла геть звідси , виразка ! - прошипів Олексій Миколайовичу .
Кістунов відчинив двері та виглянув у присутність .
- Що таке ? - запитав він плаксивим голосом .
Щукіна , червона як рак , стояла серед кімнати та , обертаючи очима , тикала в повітря пальцями .
Службовці в банку стояли по боках і , теж червоні , мабуть , замучені , розгублено переглядались .
- Ваша величність ! - кинулася до Кістунову Щукіна .
- Ось цей , ось самий ... ось цей ... ( вона вказала на Олексія Миколайовичу ) постукав себе пальцем по лобі , а потім по столу ...
Ви веліли йому моя справа розібрати , а він насміхається !
Я жінка слабка , беззахисна ...
Мій чоловік колезький асесор , і сама я майорська дочка !
