Ще Маргарита побачила на оголеній груді Воланда , на якій не було жодної волосини , жука на золотому ланцюжку , який був майстрено зроблений з темного каміння і мав якісь написи на спинці .
Біля Воланда на ліжку , на важкому постаменті , стояв досить дивний , ніби живий і осяяний з одного боку сонцем глобус .
Декілька секунд була тиша .
" Він вивчає мене " , - подумала Маргарита і завдяки силі волі змогла стримати тремтіння у ногах .
Нарешті воланд почав говорити , він посміхнувся і від цього його очі засяяли ще більше :
- Вітаю вас , королево , і прошу вас вибачити мені за мій домашній одяг .
Голос у Воланда був настільки низький , що на деяких словах він хрипотів .
Воланд взяв з ліжка довгу шпагу , нахилився і порухав нею під ліжком , а потом сказав :
- Вилазь !
Партія відміняється .
До нас завітала гостя .
- В жодному випадку , - з тривогою свиснув по-суфлерськи над вухом Маргарити Коровйов .
