І тут на базарі не стало Нізи та Іуди .
Вони шепотіли у підворіття якогось двору .
- Іди до оливкового маєтку , - шепотіла Ніза , - натягаючи ковдру на очі і одвертаючись від якогось чоловіка , який з відром заходив у підворіття , - в Гефсиманію , за Кедрон , зрозумів ?
- так , так , так
- – я піду вперед , продовжувала Ніза , - але не йди за мною слідом , а віддалися від мене .
Я піду вперед ...
Коли перейдеш потік ... ти знаєш , де грот ?
- Знаю , знаю ...
- підеш повз олійного жому вверх і повертай до гроту .
Я буду там .
Але не смій йти зараз же за мною , май терпіння , почекай тут . - І з цими словами Ніза вийшла з підворіття , наче і не говорила з Іудою .
Іуда постояв деякий час сам , намагаючись зібрати думки , що розбігалися .
Серед них була думка про те , як він пояснить свою відсутність на святковій трапезі в рідних .
Іуда стояв і вигадував якусь брехню , але в хвилюванні нічого як слід не обміркував і не приготував , і його ноги самі без його волі винесли його з підворіття геть .
