- Джонсі , люба , - сказала Сью , нахиляючись над нею , пообіцяєш мені не розплющувати очі і не виглядати у вікно доки я не завершу працювати ?
Я мушу перетримати ці малюнки всередині до завтра .
Мені потрібне світло або ж я намалюю тіні .
- А ти не можеш малювати в іншій кімнаті ? - холодно запитала Джонсі .
- Я краще побуду тут , біля тебе , - сказала Сью .
До того ж , я не хочу щоб ти продовжувала дивитись на те дурне листя плюща .
- Скажеш , як тільки закінчиш , - сказала Джонсі , заплющуючи очі і лежучи тихенько , наче статуя , що впала , - тому що я хочу побачити як впаде останній .
Я втомилась чекати .
Я втомилась думати .
Я хочу остаточно втратити владу наж всім і просто летіти вниз , вниз , як один з цих бідолашних , втомлених листочків .
