— Ні , нічого вже не можна зробити ! — вздихнув хазяїн .
— Все закінчено .
Зник Іван Іванович !
І по його щокам поповзли вниз блискучі краплі , такі , які бувають на вікнах під час дощу .
Не розуміючи в чому справа , Тітка і Федір Тимофійович тиснулись до нього і з жахом дивились на гуся .
— Бідний Ваан Іванович ! — говорив хазяїн , журбливо вздихаючи .
— А я- то мріяв , що навесні повезу тебе еа дачу і буду гуляти з тобою по знленій травичці .
Миле створіння , нарний мій товарише , тебе вже немає !
Як же я тепер буду поратись без теье ?
Тітці здавалось , що і з нею станеться те ж саме , тобто що вона теж отак , незрозуміло від чого , заплющить очі , протягне лапи , оскалить пот , і всі на неї будутьь дивитись з жахом .
Схоже , що такі ж думки були в голові Федора Тимофіїчв .
Ніколи раніше старий кіт не був таким угрюмим і мрачним , як зараз .
