Іван нічого і не пропускав , йому самому стало так легше розказувати , і поступово дійшло до того моменту , як Понтій Пілат у білій мантї з кровавим підбоєм вийшов на балкон .
Тоді гість молитовно склав руки і прошепотів :
- О , як я вгадав !
О , як я все вгадав !
Опис жахливої ​​смерті Берліоза слухач супроводжував загадковим зауваженням , причому очі його спалахнули злістю :
- Про одне шкодую , що на місці цього Берліоза не було критика Латунского або літератора Мстислава Лавровича , - і несамовито , але беззвучно вигукнув : - Далі !
Кіт , який платив кондукторці , надзвичайно розвеселив гостя , і він давився від тихого сміху , дивлячись , як схвильований успіхом свого оповідання Іван тихо стрибав навпочіпки , зображуючи кота з гривенником біля вусів .
- І ось , - розповівши про подію в Грибоєдові , засумувавши і затуманившись , Іван закінчив : - Я і опинився тут .
