Відкинувшись на зручну , м'яку спинку крісла в тролейбусі , Маргарита Миколаївна їхала по Арбату і то думала про своє , то прислухалася до того , про що шепочуться двоє громадян , які сидять попереду неї .
А ті , зрідка обертаючись з побоюванням , не чує чи хто , перешіптувалися про якусь нісенітницю .
Здоровенний , м'ясистий , з жвавими свинячими очками , що сидить біля вікна , тихо говорив маленькому своєму сусідові про те , що довелося труну закрити чорним покривалом ...
- Та не може бути , - дивуючись , шепотів маленький , - це щось нечуване ...
А що ж Желдибін зробив ?
Серед рівного гудіння тролейбуса чулися слова від віконця :
- Кримінальний розшук ... скандал ... ну , прямо містика !
З цих уривчастих шматочків Маргарита Миколаївна абияк склала щось зв'язне .
Громадяни шепотілися про те , що у якогось небіжчика , а якого - вони не називали , сьогодні вранці з труни вкрали голову !
Ось через це цей Желдибін так і хвилюється тепер .
Всі ці , що шепочуться в тролейбусі , теж мають якесь відношення до Обкраденим небіжчикові
